Антон Шиманець: "Навіть на вулицю вийти небезпечно" Як у Миколаєві живе футбольний клуб, який збирається до Другої ліги

Футбол в Україні на паузі, але неможливо заморозити всю сферу діяльності, в яку до війни було залучено сотні команд та тисячі футболістів. Від того, що розпочалася війна, футболісти своєї професії не втратили, хоч і перебувають без можливості їй займатися професійно, як це було раніше. Зламалося абсолютно все: зокрема, плани деяких клубів дебютувати у Другій лізі ПФЛ. Один із таких клубів — миколаївський «Васт» — перед початком повномасштабної війни якраз проходив процедуру атестації, щоб із літа 2022 року стати профі. Поки що ці плани довелося поставити на паузу, а менеджерам клубу шукати інші варіанти існування у воєнний час. Миколаїв практично з перших днів війни і досі перебуває під хаотичним обстрілом з боку російських військових, у тому числі цивільних об’єктів та житлових будинків. Про життя в таких умовах та плани на майбутнє UA-Футбол розповів віце-президент «Васта» Антон Шиманець.

https://www.ua-football.com/ukrainian/amateur/1652699544-dazhe-na-ulicu-vyyti-ne-bezopasno-kak-v-nikolaeve-zhivyot-futbolnyy-klub-kotoryy-sobiraetsya-vo-vtoruyu-ligu.html

Як зараз справи у футбольного клубу?

— На даний момент ми співпрацю з футболістами та персоналом не припиняли. Але, оскільки чемпіонат достроково закінчено, всі сидять удома, допомагають, волонтерствують і у футбольному житті поки що не беруть участь. Буквально минулого тижня нас почали запрошувати на благодійні матчі чи турніри. Тому ми потихеньку починаємо збиратися.

Клуб з перших днів війни на місцевому рівні здійснював різні варіанти допомоги, що було в наших силах: і від нашого спонсора різні заходи, і інформаційні моменти, і допомога людям евакуюватися.

Нещодавно ми допомагали в організації вивезення дітей із двома тренерами до Болгарії. Вони виїхали на три місяці, але зараз триває робота з документами, щоб мати можливість продовжити цей термін. Наскільки я знаю, там можна до півроку, це буде залежати від ситуації в Україні.

Також плануємо відправити дітей до Німеччини десь на три місяці. Ведемо розмову, щоб два повноцінні віки СДЮШОР вивезти до однієї з німецьких академій, щоб там налагодити навчально-тренувальний процес. Тому що ті діти, які вже виїхали, там збірні різного віку. Наприклад, п’ять дітей одного року народження, чотири – іншого. Зараз ми хочемо переформатуватися, щоб зібрати окремо два віки і вони, по можливості, брали участь у турнірах.

Як зараз побудовано тренувальний процес у першій команді та як на нього впливають постійні вибухи та повітряні тривоги?

— Останні два тижні ми виїжджали за місто на базу: є готель, їдальня та футбольне поле. Повітряні тривоги там також чутні, але туди, дякувати Богу, нічого не прилітає, тому у хлопців була можливість потренуватися. Наразі ми розпустили команду до 25 травня. Наскільки я знаю, цього дня має бути якесь рішення щодо воєнного стану. І вже залежно від ухваленого керівництвом країни рішення ми плануватимемо далі.

Я знаю, що в місті в будь-який район може прилетіти. Тому ми намагаємося за місто виїжджати і вивозити хлопців, які перебували в місцях, що межують із Херсонською областю.

Яка глобальна ціль стоїть перед командою «Васт»? Зараз поки що думаєте просто про дебют у Другій лізі чи можливості клубу дозволяють мріяти про першу чи навіть Прем’єр-лігу?

— Ми мали ситуацію з тим, що МФК «Миколаїв» у місті фактично припинив існування. Хоча вони говорили, що продовжуватимуть участь, але станом на 22 лютого там не було ані футболістів, ані тренерського штабу. У нас у цей час закінчувалася процедура атестації для переходу до Другої ліги, залишався тільки фінансовий критерій. Тобто, виходить, ми мали бути представником регіону у Другій лізі, а паралельно планували залишити дубль для аматорів.

Ми мали стратегію на три роки. На сьогоднішній день так само, як і планували. Питання, що запропонують: це може бути Друга ліга, але я чув, що Перша та Друга ліги можуть об’єднатися в одну. Ми плануємо там брати участь. Якщо у нас нічого не зміниться з нашими інвесторами та спонсорами, то ще залишимо одну команду на аматори. А там уже за спортивним принципом: є плани вийти до Першої ліги, якщо стартуватимемо з Другої. Поки що зі спортивних цілей у нас все залишається з того, що планували. Окрім планів щодо об’єктової інфраструктури. Ми мали можливість і плани придбання бази, стадіону. Це зараз у підвішеному стані.

Ви сказали про стратегію на три роки, але так і не сказали, якою вона була.

— У перший рік ми беремо участь у Другій лізі та паралельно купуємо комплекс спортивної інфраструктури (стадіон, готель та їдальня). На другий рік вихід до Першої ліги плюс реконструкція інфраструктури. На третій рік – участь у Першій лізі.

— Як сильно змінився склад команди від початку війни?

— Є хлопці, які виїжджали за кордон на перегляд. Вони там і лишилися: клуби попросили, щоби ми їх відзаявили. Таких троє. Двоє виїхали з сімейних питань ще у довоєнний час — будуть вони в команді чи ні, зараз важко сказати. Але решта всіх, хто був у заявці, залишаються. Ми дозаявили п’ятьох гравців на початку лютого, вони зараз з нами. Тобто п’ять поїхало – п’ять дозаявили. Як буде далі, побачимо. Тому що ми ще не збиралися.

— Виплати у клубі зараз якісь є?

— Ми закрили лютий. У березні трохи урізали. Наразі ми ще урізали частково. Десь відсотків на 30 упала зарплата гравців. Але основну фінансову масу ми залишаємо і виплачуємо.

— Із клубу хтось пішов служити?

— У Територіальній обороні ми маємо хлопців.

Який бюджет був у клубу 2021 року?

Ми були у аматорах. Наш бюджет становив близько 3 мільйонів. Це був сезон, коли ми переходили з обласного чемпіонату до аматорського та паралельно грали у чемпіонаті Одеської області. Плюс купа кубків була. Якщо брутально, то десь 3-3,5 мільйона був бюджет.

Нині з кимось можливо проводити товариські матчі чи лише двосторонки?

— Ми спілкувалися з командами із сусідніх областей. Наприклад, ми телефонували «Чорноморцю», у них також було бажання зіграти благодійні ігри, але вони чекали на рішення губернатора області. Телефонували в «Олександрію» і, на мою думку, «Зірці». З цих клубів ми поки що ні з ким не домовилися. А місцеві обласні команди нам самі телефонують та запрошують. Ми вже одну гру зіграли. Наступного тижня запрошують на міні-турнірчик у безпечнішій частині області. Там десь чотири команди буде обласного рівня.

  • Питання не зовсім до вас, але ви все ж таки знаходитесь в Миколаєві і вам однозначно видніше. Чи є якісь новини щодо МФК «Миколаїв»? Наприкінці 2021 року була інформація, що клуб у кращому разі дограє до кінця чемпіонат, який достроково завершився. Рух у клубі та навколо нього хоч якийсь відбувається?
  • До війни вони відзаявили всіх футболістів та тренерський штаб. Ця тема дуже багато обговорювалася у місцевій пресі. Розуміння того, що мало б бути з МФК, ніякого не було. Керівництво клубу ні з ким не контактувало, нічого не пояснювало. У нас був діалог, що ми заходимо до Другої Ліги і будемо представником від нашого регіону незалежно від того, чи буде МФК чи ні. То було до війни. Спілкувалися з керівництвом клубу безпосередньо, ставили питання, бо хотіли дозаявити двох гравців, які були у «Миколаєві». Якоїсь конкретики щодо можливого об’єднання чи інформації про те, аби ми зайшли замість них — не було. 

Зараз, гадаю, взагалі це питання не має обговорюватися, бо на даний момент я не чув ні від керівництва МФК, ні від персоналу клубу взагалі жодних новин навіть із приводу СДЮШОР. Що з клубом буде у повоєнний час, мені важко сказати. Вони фінансувалися переважно з міського бюджету. Я не думаю, що зараз гроші якісь виділятимуться на футбол у тому обсязі, в якому вони хотіли, щоб виділялися до війни. А зараз, гадаю, навіть тих грошей, які вони отримували до війни, навряд чи дадуть.

— Чи не думали про об’єднання з МФК «Миколаїв»?

— Це два різні клуби, дві різні назви. Ми тоді могли допомогти футболістами, персоналом. Об’єднуватись, щоб ми стали МФК «Миколаїв», ми б так не зробили. У нас зовсім інші завдання, ідеї та цілі. Як буде після війни, мені важко сказати. Якщо ми матимемо атестат, у них свій клуб, у нас буде свій. Якщо з керівництвом міста чи області прийдемо до якогось спільного знаменника, то можна буде говорити про якусь взаємодопомогу. Але щоб ми заходили до Другої ліги, змінюючи назву для збереження бренду, думаю, ми швидше за все не погодимося – це два різні клуби. Це все треба обговорювати, коли закінчиться війна і будуть якісь конкретні думки, ідеї, бюджет і все інше.

Як постійні прильоти впливають на життя миколаївців? Наскільки, на вашу думку, взагалі безпечно просто вийти на вулицю?

— Небезпечно взагалі. Поки Херсон перебуває в окупації, вони обстрілюють Миколаїв щодня і багато разів. Понад місяць у місті не було води: пошкодили міський водогін. Провести ремонт було неможливо, тому що пошкодження було в тій зоні, де тривали військові дії. На даний момент у місті дали резервне водопостачання, але обстріл триває. Люди їдуть із міста селами. Наскільки це довго триватиме, доки незрозуміло.

Наскільки постраждав місто?

— До середини квітня були райони, куди не прилітали. Але після цього вже немає у місті району, де немає якихось руйнувань.

Найдикіша річ, яку ви бачили у Миколаєві під час війни.

— Удар по обласній адміністрації.

— Як війна вплинула бізнес компанії?

— У нас із п’яти напрямків роботи підприємства залишилося на 50% лише одного. Чотири напрямки не працюють та заморожені. Підприємство, сферою діяльності якого було виробництво обладнання, працює на 50 відсотків за поточними контрактами. Зберегли робочі місця. Не в повному обсязі, але є, принаймні, робота, заробітні плати виплачуються.

Як ви вважаєте, коли закінчиться війна?

— Думаю, незабаром вона не закінчиться. Виходячи з динаміки розвитку подій на сьогоднішній день, яку ми бачимо по наших та сусідніх областях, думаю, це все мінімум до зими. Хотілося б помилятися, але, гадаю, швидко це не закінчиться.