Влад Мінський: «Варіанти, окрім перемоги нашої країни, навіть не розглядаються»

«Ранок 24 лютого склався так, як, напевно, і в кожного жителя країни — не дуже добре. До цього 2 дні я мало спав через поїздки в Ірпінь та Каховку. Рано-вранці мене розбудила мама і сказала, що почалися бойові дії, але я нічого не зрозумів, бо був сонний. Через короткий час зателефонувала теща і повідомила: «почалася війна, за вами вже виїхали, ви їдете з міста». Ми з дівчиною почали читати новини та зрозуміли, що ситуація серйозна. Я написав знайомим – гравцям «Хліборобу» і ті підтвердили, що на Херсонщині вільно їздить техніка РФ.

Найскладнішим для мене виявилося прийняття всієї цієї ситуації. Спочатку не знав, що робити далі і що чекає на всіх нас попереду. Думав, як змінювати життя, щоб це менш болісно відображалося на моїх рідних та близьких. Коли життя трохи стабілізувалося і прийшла якась стабільність – я трохи заспокоївся. Дуже важко чути історії та дізнаватись інформацію, що мої друзі дитинства та знайомі потрапляють у полон, загинули чи якісь інші не менш страшні факти, які замовчують в офіційних джерелах.

Моє життя змінилося, як життя багатьох людей. Я втратив роботу, зараз не займаюся улюбленою справою і зовсім не бачу батьків, бо переїхав із дівчиною в інше, спокійніше місце. Але вважаю, що це не найголовніше. Важливо, щоб усі були зараз у безпеці. З близькими та друзями ми підтримуємо контакт і це надає сил.

Я вважаю, що футбольне життя в Україні дуже зміниться, як це вже й почало відбуватися. Війна не минає без наслідків з усіх факторів. На скільки мені відомо – частина клубів ПФЛ та УПЛ вже припинили своє існування. Зараз фінансування буде спрямоване на підтримку країни, на підтримку бізнесу, тому футболу приділятимуть мало часу і через це не може бути належного розвитку. Зараз немає розуміння, що буде з футболом у країні, але всі мають надію, що ми зможемо повернутися до улюбленої справи найближчим часом.

Варіанти, окрім перемоги нашої країни, навіть не розглядаються. Усі вірять у ЗСУ. Агресор уже пройшов точку неповернення, їх ізолюють від усього світу. Багато країн допомагають зараз нам і не лише ми чекаємо на перемогу України.

Український народ об’єднався: кожен намагається чимось допомогти іншому та країні. Не тому, що його змушують, а тому, що самі цього щиро хочуть».